В суботу 19 травня 2018 р. відбулось паломництво з Немирова до Печери. Вже традиційно, понад десять років відбувається піша хода до парафії св. Андрія Боболі. Паломники вирушають з Немирова о 7 год. ранку і прибувають на урочисте святкування храмового свята на 12 год. до Печери.

З перших століть християни здійснювали паломництво – похід віруючих до святих місць на поклоніння.
Паломництво – це духовна праця, спрямована на очищення душі. В IV столітті приклад паломництва показала свята цариця Єлена, побувавши в Єрусалимі.
Термін «паломник» західного походження і являє собою скорочення від слова «пальмовник».

«Пальмовник» – той, хто несе пальмову гілку, переклад відповідного латинського слова, що має на увазі людей, які несуть пальмову гілку і беруть участь у Хресній ході Вербної ( Квітної) Неділі.

У західній традиції «religious piligrim», – «пілігрим», увага акцентується не на духовному стані, а на зовнішньому переміщенні в просторі – мандрівник, той, хто мандрує. 

Прекрасне пояснення терміну «паломник» знаходимо в українській мові, – «прочанин», що означає «ходити на прощу» – шукати прощення гріхів йдучи з молитвою до святих місць. Термін поєднує стан душі і рух до мети.

Церковне розуміння паломництва має тісний зв’язок з вченням про святі ікони. Як відомо, отці VII Вселенського Собору, бажаючи висловити відмінність між ставленням до Бога і до святих ікон, постановили розрізняти два поняття: служіння «Латрі» і поклоніння «проскінісіс». Служіння можливе лише Богу, а поклоніння належить іконам. Такий же принцип у розумінні Церквою і суті паломництва – святі місця – це місця для поклоніння.

Правильне розуміння,  Істинний сенс цієї невід’ємної частини духовного життя християнина, повинен правильно усвідомлюватися кожним охочим здійснити паломництво до святих місць. І тоді, без сумніву, кожне паломництво сприятиме духовному зростанню і преображенню людини.

Паломництво – це не туристичний огляд визначних місць, а велика праця для духовного збагачення і очищення. 

В давнину люди проходили сотні кілометрів, щоб помолитися на святому місці, намагалися відключитися від мирського життя і налаштуватися на молитву. Все тілесне йшло на другий план.

Дорога до монастиря займала іноді декілька тижнів. По дорозі прочани зустрічали добрих людей, які давали їм нічліг і годували їх. Це вважалося служінням Богу. Головним ділом для паломників була молитва. Ще з часів древньої Русі наші благочестиві предки, з прийняттям християнства, також прийняли і побожну традицію прощі до Святих місць.

Найперше відбувалися паломництва до Святої землі, місць Народження, проповіді, Хресних страждань і Воскресіння Христа Спасителя.

Також центрами паломницьких подорожей ставали монастирі, як осередки духовного життя. Люди тисячами йшли до таких святинь.

Варто відзначити і те, що саме завдяки записам паломників, їхнім письмовим спогадам, ми дізнаємося про багато чудес, свідками яких ставали прочани, відвідуючи святі місця. 

Паломництво є дуже корисним в житті людини-християнина, оскільки через прощу до святинь паломник знайомиться з самим християнством, пізнає саму суть його і що найголовніше воцерковляється і знаходить для себе спасіння через єдність з Христом в  Церкві. 

Паломництво без перебільшення можна прирівняти до апостольської проповіді, бо саме через участь в прощах до святих місць багато людей змінюється, виправляють своє життя і стають насправді церковними людьми. 

фото Дерун Олена

також див.:

Храмове свято у Печері

дане відео фільмувалось під час паломництва Немирів – Печера у 2015 р.