В історії нашого краю був період, коли майже все його християнське населення становили католики східного або західного обрядів.
В 1700 р. православний єпископ Львівський, Галицький та Кам’янецький Йосиф Шумлянський прийняв унію, за якою ще 1596 року Київська митрополія об’єдналася з Апостольською Столицею, визнавши католицьку віру та зберігши свій грецький обряд. З того часу Уніатська (або Греко-Католицька) Церква розпочала свою діяльність на території Подільського та Брацлавського воєводств, що входили до складу Речі Посполитої. Перешкоджали цьому масовий згін населення на Лівобережжя під час Північної війни, повстання козаків і гайдамаків. На початку XVIII ст. майже безлюдна територія стала знову заселятися. Разом з цим розпочала формуватися парафіяльна мережа, будувалися церкви. Не пізніше 1715 року виник Немирівський греко-католицький деканат. У 1726 р. до його складу входили 28 парафій, у 1749 р. – 46, а в 1772 р. – 56.
Проте, під приводом заступництва за православних, у внутрішні справи Польщі стала активно втручатися Росія. Наслідком цього стало те, що в другій половині ХVІІІ ст. на Поділлі духовенство та паства часто змінювали православну віру на унію та навпаки. Використовуючи звернення православних священиків з цих територій, російська імператриця Катерина ІІ видавала укази щодо захисту православних і відправляла на Правобережжя військові загони для повернення уніатських церков до православ’я. У березні 1772 р. головнокомандувач російської армії в Польщі Петро Румянцев наказав своїм підлеглим надавати охорону православним мешканцям Брацлавського воєводства від переслідувань католиків. В результаті цього в 1773 р. Брацлавщина мала вже 13 протопопій (адміністративно-церковних одиниць, які в католиків називаються деканатами), підпорядкованих православному переяславському єпископу, що перебував на підвладній Росії території. Того ж року до Православної Церкви приєдналися, зокрема, чотири уніатські священики в Брацлавській протопопії та три – в Немирівській. Ними були настоятель Миколаївської церкви с. Глинянець Йоан Хращевський, який народився на Немирівщині в родині уніатського священика, парох церкви Різдва Богородиці с. Криковець Максим Єфремович – уродженець Бушинки, батько якого Стефан був греко-католицьким священиком у парафії Святого Дмитрія в Обідному, та настоятель Михайлівської церкви с. Вербки (тепер Байраківка) Йоан Левандовський, народжений у Боблові в сім’ї православного священика. Тих, хто не хотів «добровільно» зректися унії, арештовували й ув’язнювали. З парафій витісняли уніатських священиків, замінювали православними. В цей час у Немирівській протопопії нараховувалося 56 православних церков, Брацлавській – 70.
Але ситуація незабаром змінилася. Російський посол у Варшаві Оттон Штакельберг та генерал-фельдмаршал Петро Румянцев у вересні 1773 р. заборонили своїм військовим сприяти захопленню греко-католицьких церков. У вересні наступного року російські війська у Польщі отримали наказ не втручатися у справи православних та не захищати їх. В березні 1775 р. сейм затвердив положення про заборону як російським, так і польським військовим надавати допомогу будь-якій зі сторін, оскільки передбачалося створення особливої комісії для поділу церков між православними та уніатами. Невдовзі російські війська залишили Польщу. Після цього уніати почали займати церкви. На березень 1775 р. в Немирівській протопопії залишилося 17, а в Брацлавській – 45 православних громад. У жовтні того ж року місцевий магнат Вінцентій Потоцький закрив на декілька років у Немирівській протопопії всі православні церкви, заборонив православне Богослужіння, допомагав брацлавському уніатському офіціалу Йоану Любінському поширювати унію.
В той час продовжували активно будувати храми. Так, лише в 1780 р. в селі Монастирському Брацлавського повіту в присутності полоцького уніатського архієпископа Ясона Смогожевського і брацлавського декана Йоана Розворовича була закладена уніатська церква, а немирівський декан Костянтин Шубович освятив церкву Воскресіння Христового в Бушинці Немирівській.
1782 року на Брацлавщині у 25 деканатах нараховувалася 1081 греко-католицька церква, 1178 священиків, 618 тисяч вірних. Одним з них був Немирівський деканат. Згідно документів Державного архіву Житомирської області в 1783 р. до нього належали 43 храми, 42 священики та 25 029 парафіян.
| № | Населений
пункт |
Церква | Кількість парафіян | Настоятель | Вік настоятеля |
| 1 | Басаличівка | Св. Йоана Богослова | 289 | Лука Молодецький | 41 |
| 2 | Бондурівка | Покрова Матері Божої | 410 | Назарій Теодорович | 65 |
| 3 | Бубнів | Святої Трійці | 750 | Федір Остапович | 30 |
| 4 | Бугаків | Різдва Діви Марії | 454 | Наум Станіславський | Помер |
| 5 | Бушинка Немирівська | Воскресіння Господа Христа | 550 | Дмитро Грисевич | 45 |
| 6 | Бушинка Стара | Св. Миколая | 171 | Матвій Галатовський | 30 |
| 7 | Вовчок | Преображення Господнього | 223 | Яків Бялковський | 50 |
| 8 | Зарудинці | Св. Дмитрія Мученика | 189 | Григорій Тужанський | 56 |
| 9 | Ковалівка | Покрова Матері Божої | 1280 | Йоан Каленчак | 56 |
| 10 | Криківці | Різдва Діви Марії | 876 | Максим Остапович | 32 |
| 11 | Кропивна Вища | Покрова Матері Божої | 329 | Андрій Янович | 53 |
| 12 | Кропивна Нижча | Різдва Діви Марії | 857 | Петро Голішевський | 52 |
| 13 | Кузьминці | Св. Дмитрія Мученика | 1116 | Авксентій Буковський | 46 |
| 14 | Куна | Різдва Діви Марії | 752 | Йоан Марцишевський | 50 |
| 15 | Кунка | Св. Йоана Богослова | 683 | Василь Обертинський | 60 |
| 16 | Лоївці | Св. Параскеви | 467 | Яків Янович | 53 |
| 17 | Лупень (тепер село Потоки) | каплиця | 273 | Яків Ватич | 45 |
| 18 | Мар’янівка | Успіння Матері Божої | 711 | Василь Лукашевич | 70 |
| 19 | Мельниківці | Св. Дмитрія | 185 | Федір Кополовський | 55 |
| 20 | Немирів | Святої Трійці | 810 | Федір Васильковський | 65 |
| 21 | Немирів | Різдва Господа Христа | 700 | Ілля Марковський | 40 |
| 22 | Немирів | Успіння Матері Божої | 634 | Йоан Гаєвич | 45 |
| 23 | Ометинці | Успіння Діви Марії | 1408 | Вокул Ватич | 50 |
| 24 | Остапківці | Царя Костянтина | 406 | Йоан Бялобрович | 52 |
| 25 | Остолопів (тепер село Червоне) | Покрова Матері Божої | 459 | Йоан Бучоловський | 49 |
| 26 | Печера | Різдва Діви Марії | 1050 | Костянтин Шубович | 60 |
| 27 | Райгород | Св. Михаїла Архангела | 535 | Василь Ліхацький | 42 |
| 28 | Рачки | Св. Михаїла Архангела | 580 | відсутній | |
| 29 | Рубань | Воскресіння Господнього | 640 | Василь Черняшевич | 54 |
| 30 | Свинциця (тепер село Коржівка) | Воздвиження Св. Хреста | 359 | Федір Посятинський | |
| 31 | Селевинці | Успіння Матері Божої | 673 | Яків Шимановський | 50 |
| 32 | Сокілець | Св. Михаїла Архангела | 601 | Йоан Мяковський | 35 |
| 33 | Сокільці | Успіння Матері Божої | 192 | Яків Ошинович | |
| 34 | Сорокотяжинці | Св. Михаїла Архангела | 445 | Йоан Самборський | 43 |
| 35 | Степашки | Різдва Діви Марії | 700 | Йоан Лачкевич | 60 |
| 36 | Тимар | Св. Михаїла Архангела | 361 | Андрій Тутевич | 70 |
| 37 | Харпачка | Покрова Матері Божої | 570 | Яків Чайковський | 35 |
| 38 | Хвостівці | Воздвиження Св. Хреста (каплиця після пожежі церкви) | 1182 | Кирило Хмелевич | 55 |
| 39 | Чуків | Св. Йоана Богослова | 522 | Григорій Рущинський | 51 |
| 40 | Шолудьки | Покрова Матері Божої | 232 | Йоан Банчековський | 74 |
| 41 | Щурівці | Різдва Діви Марії | 223 | Григорій Базилевич | 39 |
| 42 | Юрківці | Успіння Матері Божої | 455 | Петро Козіцький | 40 |
| 43 | Ярмолинці | Св. Миколая | 727 | Касіян Чернишевич | 50 |
Всі три згадані немирівські церкви були дерев’яні, з опасанням, криті гонтом, триверхі, увінчані залізними позолоченими хрестами. Підлога дубова, лише у вівтарі церкви Святої Трійці вимощена цеглою. На непокритій дзвіниці Троїцької церкви знаходилося п’ять дзвонів. Стільки ж їх було на ще незакінченій дзвіниці з куполом храму Різдва Господнього, а чотири дзвони Успенської церкви розміщувалися на стовпах. Всі церкви мали відповідний літургійний посуд, одяг, богослужбові книги, ікони, хоругви, плащаниці тощо. Поряд з кожною був цвинтар. При Троїцькій церкві діяло Братство, а при двох інших були школи для дяка. Поблизу кожного храму знаходилися парафіяльні будинки. Плебанія при церкві Різдва Господнього з пекарнею була збудована коштом її пароха Іллі Марковського. Настоятель немирівського Успенського приходу Йоан Гаєвич до цього служив в одній з двох церков у Штилівці.
Храми решти населених пунктів сучасної Немирівщини у той час належали до Брацлавського і Вороновицького греко-католицьких деканатів, які об’єднували, відповідно, 41 і 42 парафії.
Однак, унія повністю не викорінила православ’я на Поділлі. В 1791 р. залишалось 7 протопопій (в тому числі Брацлавська) з 286 священиками, 161 758 парафіянами.
Після другого поділу Польщі в 1793 р. до складу Російської імперії потрапило й Брацлавське воєводство. На той час у ньому було 1442 греко-католицькі парафії. Рескриптом від 22 квітня 1794 р. імператриця Катерина ІІ закликала уніатів прийняти православ’я, що й сталося в наступні три роки без помітного опору, через слабкість уніатської традиції в регіоні та активну діяльність російських урядових структур. Помітну участь у цьому брали й колишні уніатські священики. З цього часу домінуючу роль на наших теренах почала відігравати Російська Православна Церква. На 1803 рік у Подільській губернії залишилося лише 1157 католиків східного обряду. Всього з 90-х років XVIII ст. до 1839 р. в Подільській губернії проживали 38 уніатських священиків, які продовжували відправляти Богослужіння в каплицях і будинках та здійснювати церковні обряди. З них на Немирівщині служили отці Адальберт Хававко, Даніель Пшибитевич, Йоан Рощаховський, Стефан Рощаховський, Василь Рощаховський та Самуїл Шостаковський. В Немирівському повітовому училищі в 1820 р. з 365 учнів 18 були уніатами.
Остаточна ліквідація Греко-Католицької Церкви в Російській імперії настала 1839 р., коли в Полоцьку відбувся собор уніатського духовенства, одним з головних діячів якого був єпископ Йосиф Семашко – вихованець Немирівського училища. Під час собору було підписано «Акт возз’єднання» Уніатської Церкви з Російської Православною Церквою. На той час у Подільській губернії нараховувалося півтора десятки уніатських священиків, більше тисячі парафіян і п’ять каплиць. Уніатські приходи були і в сусідньому Липовецькому повіті Київської губернії. Впродовж 1839-1840 рр. Греко-Католицька Церква на Поділлі була скасована.
текст: Леонід Петров
Стаття також була надрукована
у «Прибузькі новини»
№ 7 (107449)
П’ятниця 9 лютого 2018 р., с. 9