В один час з нашим славнозвісним земляком Владиславом Городецьким жив і працював ще один відомий архітектор та інженер-будівельник з Немирівщини – Юзеф Ян Сосновський (1865-1940 рр.), який творив у Галичині та зробив свій внесок в архітектурне обличчя міста Львова, що належить до світової культурної спадщини.
Він з’явився на світ у селі Мар’янівка Рубанської волості Брацлавського повіту, що належало до Немирівської римо-католицької парафії. Його мати – Люцилла Меленевська – походила з місцевої шляхти. Батько – Аристарх Сосновський (1811-1880 рр.) – народився в м. Клещелі на Підляшші, в багатодітній родині уніатського священика (1839 р. перейшов у православ’я), який походив з української шляхетської родини з Київщини. Аристарх Сосновський навчався у Віленському університеті, а після його закриття – у Київському. За участь у таємній організації польських студентів був заарештований і в березні 1839 р. засуджений до страти, заміненої царем Миколою І на позбавлення дворянства і віддання в солдати. Аристарха Сосновського відправили на Кавказ, де він служив у гренадерській артилерійській бригаді. У вільний час займався літературою. Був автором декількох ліричних віршів, які не були опубліковані. Також він написав польською мовою прозовий твір «Опис переходу через гірський хребет Лезгистану», фрагмент якого був надрукований у 1847 р. на сторінках віленського часопису «Атенеум». Близько 1853 р. А.Сосновський отримав звільнення з армії в званні поручика та повернення дворянства. Після приїзду з Кавказу він одружився з Люциллою Меленевською. Мав з нею дев’ять дітей. Проживали у Мар’янівському маєтку, який дістався йому, очевидно, як придане дружини. Там і мешкав до смерті, яка настала 4 серпня 1880 р. Похований на Немирівському католицькому цвинтарі. Тут же спочивають його сини: Казимир – випускник юридичного факультету київського Імператорського університету Святого Володимира, померлий 1893 р. від віспи в Мар’янівці у 24 роки, та Ян Януарій (1872-1907 рр.) – вихованець Немирівської гімназії й Тверського кавалерійського юнкерського училища, штабс-ротмістр драгунського полку, який помер неодружений від черевного тифу в П’ятигорську. Найстарший син Стефан створив сім’ю, займався господарством. Доньки Аристарха Сосновського Ванда Казимира, Марія Ядвіга, Юзефа Юлія, Аліна Анна і Ядвіга вийшли заміж за подільських землевласників.
Юзеф Ян Сосновський навчався в Києві та Одесі, короткий час господарював у Мар’янівці. Після закінчення будівельного факультету Львівської політехніки в 1895 р. був на практиці у столиці Галичини в підприємстві Івана Левинського. Того ж року вступив до Польського політехнічного товариства у Львові і активно діяв у ньому до 1924 р. Брав участь у проектуванні залізобетонних конструкцій, які по-новаторськи використав при будівництві разом з І.Левинським у 1897-1900 рр. Львівського оперного театру (виконавши земляні, бетонні, мулярські та каменярські роботи), а потім з І.Левинським і А.Захаревичем – залізничного вокзалу.
У 1903 р. Юзеф Сосновський з інженером-архітектором Альфредом Захаревичем створили власне проектно-конструкторсько-будівельне підприємство. Його першим значним замовленням було встановлення у Львові пам’ятника Адаму Міцкевичу. Це був технічно складний монтаж, який вимагав застосування новаторської техніки. Зокрема, для встановлення трьох гранітних плит постаменту, найбільша з яких важила 16 тон. Згодом їх підприємство забезпечувало Галичину залізобетонними конструкціями, спроектувало і збудувало багато залізничних і дорожних мостів (серед них на ріках Вісла в передмісті Кракова і Сола поблизу Освенціма), заводських цехів, банків, шкіл, громадських будівель та приватних будинків.
У Львові Ю.Сосновський спільно із А.Захаревичем розробили проекти і спорудили Польський академічний дім у закопанському стилі, п’ятиповерховий прибутковий будинок Теодора Балабана, який є однією з найкращих пам’яток архітектури модерну у Львові, будинок страхової компанії Трієста (сьогодні у ньому розташована Львівська державна фінансова академія), будівлю на сучасній вулиці Устияновича (в якій до 1939 р. розміщувалося консульство Чехословаччини). Залізобетонні конструкції будівлі Торгово-промислової палати Львова (тепер – прокуратура Львівської області) теж виготовлені фірмою Ю.Сосновського й А.Захаревича. За проектом цих архітекторів у Львові був споруджений будинок Галицької земської кредитної спілки (сьогодні тут знаходиться Львівська філія Національного банку України), а також відбулася реконструкція та надбудова сходової клітки і даху над нею Великої міської синагоги. В 1905-1914 роках Сосновський із Захаревичем реставрували інтер’єр львівського домініканського костелу.
Приватним помешканням архітектора і його родини у Львові була збудована ним у 1901 р. та добудована у 1907 р. приватна двоповерхова кам’яниця в неоготичному стилі з елементами венеційського палаццо, вхід в яку прикрашає родовий герб Наленч. Тепер цей будинок є пам’яткою архітектури.
Юзеф Сосновський неодноразово брав участь у конкурсах проектів і отримував нагороди. Хоч не всі вони були реалізовані. Наприклад, його унікальний проект костелу Святої Анни зайняв лише третє місце, ймовірно, лише тому, що дивував своєю оригінальністю.
Під час Першої світової війни Ю.Сосновський брав участь у відбудові Перемишльського повіту, виконав два великі збірники для водопостачання Перемишля, відбудував деякі знищені військові об’єкти у Львові. Після польсько-української війни відбудував у цьому місті в 1919 р. будівлю Крайового сейму (тепер – головний корпус Львівського національного університету імені І.Франка) й електростанцію. У незалежній Польщі, в 1920-ті роки він став співзасновником спілки інженерів «Спіж», яка спеціалізувалася на металевих конструкціях, побудувала декілька залізничних мостів та низку будівель у Кракові.
З 1924 р. відомий львівський архітектор Ю.Сосновський з дружиною Аделею (бл. 1870-1942 рр.) оселився в м. Мілянувек під Варшавою. Там він ґрунтовно перебудував розташовану на придбаній ділянці віллу, а потім запроектував і 1935 р. збудував поруч віллу для свого сина Єжи (1896-1942 рр.) – майора Війська Польського, резидента польської розвідки у Німеччині в 1926-1934 рр., якому вдалося роздобути секретні документи німецького Генштабу. Мав ще одного сина – Януша, який був молодший на десять років.
В Мілянувеку Ю.Сосновський активно включився в громадське життя. Брав участь в роботі комітету будівництва костелу, сприяючи швидшому закінченню спорудження святині, був задіяний і деякий час очолював місцеву філію Польського гімнастичного товариства «Сокіл», членом якої він став ще у Львові. У той же час Ю.Сосновський заснував у Варшаві власну архітектурно-будівельну фірму, якою, вірогідно, керував до останніх днів свого життя. Помер 31 грудня 1940 р. в м. Мілянувек, залишивши по собі чимало споруджених об’єктів, які досі служать людям.
Леонід Петров, «Прибузькі новини», № 31, від 27 липня 2018 р.
Могила-батька-і-брата-архітектора-на-Немирівському-цвинтарі
також див.:
Сайти польського кладовища у Немирові:
http://www.nieobecni.com.pl/index.php?s=cmentarz&id=698
http://nekropolis.in.ua/people_list?cemetery_id=2