Село Межигірка Немирівської парафії: минуле і сьогодення
Сто років тому до Немирівської римо-католицької парафії належали також католики, що мешкали в селі Фердинандівка. Тепер це с. Межигірка Немирівського району, в якому проживають лише п’ять осіб.
Останнім власником Фердинандівки був Юзеф Каласанти Подгурський (1869-1937 рр.). У шлюбі з Ядвігою Марією Яблоновською (1886-1968 рр.) мав п’ятеро дітей: Ян (1908-1988 рр.), Марія (1910-1995 рр.), Софія (1914-1916 рр., похована на Немирівському католицькому цвинтарі), Александра (1917 р., жила один день) і Стефанія (1924 р. – ?). Всі діти, крім Яна, народилися у Фердинандівці.
Подгурські добре ладили з місцевими жителями, за що ті в часи революції неодноразово рятували їх від різних нападників. В 1926 р. зуміли виїхати до Польщі.
Маєток Подгурських був розташований на узвишші над ставом, наприкінці якого була гребля з водним млином. Над ставом стояв будинок садівника. Сад займав 6 гектарів. До панської резиденції вела липова алея, наприкінці якої був фільварок. Там знаходилися криті ґонтом велика стодола, обора, приміщення для сільськогосподарського реманенту, комора для збіжжя, льодовня, стайня. Безпосередньо біля двору стояв окремий будинок, в якому поміщалися кухня, їдальня і приміщення для слуг, а також канцелярія. На певній відстані від двору стояла будівля, де готували корм для худоби. Було також приміщення з центрифугою для молока, хлів і кузня.
Неподалік, на узвишші поряд з церквою, знаходилася заснована і фінансована Ядвігою Марією Подгурською чотирикласна школа, яку відвідували селянські діти.
До наших днів зберігся лише млин і пам’ять про Подгурських серед тих небагатьох мешканців села.
При підготовці матеріалу використано спогади Яна Подгурського, опрацьовані його донькою Анною Віннер.
також див.: