Урочистість Пресвятих Тіла і Крові Христа

В урочистість Пресвятих Тіла і Крові Христа, яка в Україні відзначалася у неділю, у всіх римо-католицьких парафіях відбулися процесії з Пресвятими Дарами.

Свято, присвячене вшануванню Тіла і Крові Христа, в які переосутнюється хліб і вино під час Євхаристії. Відзначається як торжество в четвер, наступний за Днем Святої Трійці, тобто на одинадцятий день після П’ятидесятниці чи на 60 день після Великодня. Іноді це свято називають також Корпус Крісті (лат. Corpus Christi, Тіло Христове) від латинського імені свята.

Свято виникло в XIII столітті і спочатку було місцевим. Його виникнення зазвичай пов’язують з особою блаженної Юліанни з Льєжа. 1251 року Святий Престол підтвердив це свято для Льєжської єпархії, а вже 1264 року папа Урбан IV зробив його обов’язковим для всієї Церкви.

Відмінною ознакою цього свята є урочиста процесія зі Святими Дарами навколо храму або по вулицях міста. Очолюють її священики, що несуть дароносицю, за ними слідують парафіяни. Перші згадки про процесії відносяться до XIII століття, очевидно, вони виникли майже одночасно із самим святом.

Спогади

Закінчили програму 5-го року Віднови і Євангелізаї нашої Парафії.

Пригадаємо, як все починалося. В  листопаді 2012 р. до нас приїхав кс. Станіслав Зайонц, який відповідальний за віднову і євангелізацію в східному регіоні Європи. Ми провели аналіз нашого парафіяльного життя і прийшли до висновку, що наше християнство ледве живе, що ми не працюємо в напрямку передання віри наступним поколінням, тобто не виконуємо закликів, які до нас спрямовані з Євангелія:

Мт. 28: 19-20 «Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав. Отож я з вами по всі дні аж до кінця віку».

Мк.16: 15-16 “І сказав їм: «Ідіть же по всьому світу та проповідуйте Євангелію всякому творінню.  Хто увірує й охриститься, той буде спасенний; а хто не увірує, той буде осуджений. ..”

Лк. 24: 44-45. Потім Ісус до них промовив: «Це власне ті слова, що я, бувши ще з вами, сказав вам: Треба, щоб сповнилось усе написане про мене в законі Мойсея, в пророків та у псалмах».  Тоді відкрив їм розум, щоб вони розуміли Писання…

Йо. 21: 20-25. І обернувшись, бачить Петро, що за ним іде учень, що його любив Ісус і що під час вечері схилився йому на груди та й запитав: «Господи, хто той, що тебе зрадить?» 21. Тож побачивши його, Петро каже Ісусові: «Господи, а цей що?» 22. «Якщо я хочу, – відрікає йому Ісус, – щоб залишився він, аж поки я прийду, то яке тобі до того діло? Ти йди за мною!» 23. Отож розповсюдилась чутка серед братів, мовляв, не вмре отой учень. Та не сказав йому Ісус, що не вмре, лише так: «Якщо я хочу, щоб залишився він, аж поки я прийду, то яке тобі до того діло?» 24. Це той учень, який оте свідчить і який оте написав, і знаємо, що його свідчення – правдиве. 25. Є багато ще й іншого, що сподіяв Ісус, – та якби оте все поодинці записати, то, гадаю, і самий світ не змістив би написаних книг. Амінь.

 З цих рядків Святого Письма Господь закликає нести Добру новину по всьому світу.  В Євангелії від Йоана спеціально не називається ім’я учня, про якого говорить Ісус з Петром, щоб кожний Його послідовник міг відчитати в цих рядках своє ім’я. Кожний християнин має бути тим учнем.

Що означає бути учнем? Які його завдання?

Учень це той, хто навчається чогось. Ми маємо вчитися бути справжніми християнами. Навчаючись у школі чи у ВУЗі ми здобуваємо теоретичні знання та набуваємо практичних навичок. Так само і в нашій програмі Віднови і Євангелізації парафії (ВіЄП): через проповіді, реколекції, різні семінари, наші газетки  отримуємо теоретичні знання, а через  власні духовні постанови, виконання жестів, які пропонуються в рамках парафіяльних акцій  – маємо можливість набувати практичних навичок живого християнства.

Ірина Гайворонська

ділимось хлібом в одній із перших парафіяльних подій
ділимось хлібом в одній із перших парафіяльних подій
ділимось хлібом в одній із перших парафіяльних подій
ділимось хлібом в одній із перших парафіяльних подій

Наші парафіяни у Канаді

Нещодавно наша парафіянка Марія Калайда відїхала до Канади на навчання за умовами участі в конкурсі OWL online vide.

Дорога Маша, бажаємо тобі здобуття усіх необхідних знань для подальшого життя. Нехай Добрий Господь тобі завжди благословить, а ти вміло розвивай щедрість Його благословення, нехай Святий Дух допомагає розвинути усі отримані Дари, нехай Ісус твій найкращий приятель тебе підтримає порадою Свого Слова у важкі хвилини, а ти з відкритістю і чистою душею приймай усі Його Слова…

Пам’ятаємо і підтримуємо тебе у молитві

Зустріч в районі

11 червня 2017 р. відбулась зустріч центрального району (Горького – Луначарського) нашої парафії. Дану зустріч організувала родина Гайворонських. Зустріч пройшла в родиній атмосфері усі учасники мали можливість ще раз зануритись в дар Божого Слова та  поділились пережиттями цього року.

Подібні зустрічі будують між нами стосунки і відкривають нас перед нашими ближніми,  а також додають свідомості, що ми не самі: бо де двоє чи троє збираються в Імя Ісуса, там є Він сам.

Заохочуємо усіх парафіян до подібних зустрічей, звичайна проста розмова в домашній атмосфері  може кардинально змінити наше життя.

Завершення катехитичного року 2017

У суботу 10 червня 2017 р. молодша і середня група дітей нашої парафії завершили цьогорічний катехитичний навчальний рік. Після екзамену діти разом з о. Віктором виїхали на природу відсвяткувати  дану подію.

Дякуємо Господу за прожитий катехитичний рік і бажаємо усім діткам нашої парафії гарного відпочинку в літку, бажаємо нових вражень і нових зустрічей з Ісусом.

катехити парафії

Плани на пастирський рік 2017-2018

4 – 5  червня 2017 р. Парафіяльна Група Координаторів запрограмувала пастирський рік  2017-2018.

У новому пастирському році 2017-2018 наша парафіяльна спільнота буде роздумувати над тайною Церкви, яка народжує нас для Бога і для ближніх. Даний процес постійно втілюється у нашому житті.

Ключовими моментами висвітлення даної тайни будуть наступні події:

8 вересня – свято Народження Пресвятої Діви Марії;

28 жовтня – спомин св. Юди Тадея;

6 грудня – свято св. Миколая Чудотворця;

25 січня – свято Навернення апостола Павла;

25 березня – Урочистість Благовіщеня Пресвятій Діві Марії;

20 травня – Урочистість Зішестя Святого Духа;

24 серпня – День незалежності України.

У свято Народження Пресвятої Діви Марії хочемо заглибитись у дар прийнятого нами Таїнства Хрещення, яке так часто не вміємо доцінити; у спомин св. Юди Тадея придивимось тому, як ми переживаємо свої життєві клопоти і проблеми; у свято св. Миколая запитаємо себеє, як виглядає наше християнство, як ми передаємо віру в наступні покоління, нашим діттям, чи вміємо ми ділись отриманим від Бога благословенням з нашими ближніми; у свято Навернення апостола Павла та в Урочистість Благовіщеня ми ще раз зосередимось на нашій сім’ї і спробуємо оцінити на скільки наші родини перемінились в цьому останньому часі та чи ми дійсно відкриті на здійснення Божого задуму, щодо наших родин; на завершення пастирського року 2017-2018 у День незалежності України будемо придивлятись наскільки наша сім’я є християнська і зріла, бо християнська зріла (здорова) сім’я – це й зріла Держава.

Ми – діти Марії

Традиційно, 1 червня 2017 року у санктуарії Матері Божої Летичівської відбувся XV Дієцезіальний День Дитини під гаслом «Ми – діти Марії». Понад 1000 маленьких парафіян більше ніж із 40 парафій Кам’янець-Подільської дієцезії стали учасниками цього з’їзду.  Організатори цьогорічного дійства (згромадження Сестер Марії в Святому Дусі) допомогли нам через різні сценки і розповіді ще раз пригадати та якнайкраще осягнути сенс і важливість Фатімський об’явлень. Здавалося, що сама Марія завітала до нас через маленьких акторів.

Програма дня дитини була досить насиченою та цікавою. Всі учасники були поділені на групи, кожну з яких супроводжував «свій ангел». Спочатку всі разом, на чолі зі своїм ангелом, утворили живий напис на траві «Ми-діти Марії». Далі кожен учасник мав змогу взяти участь у Месі, яку очолив єпископ-ординарій Леон Дубравський. Бр.Збишек Савчук OFM Сар у своїй проповіді на прикладі історії одного чоловіка розповів про силу Розарію та важливість цієї молитви у нашому житті.  По обіді всі учасники з’їзду спільно молилися коронку до Божого Милосердя. Владика запропонував пожертвувати молитву за навернення тих, що не пізнав Бога у своєму житті, а також за мир в Україні. «Велика гра» допомогла всім маленьким парафіяам не лише здружитись, але й дізнатися більше про ангелів, які супроводжують кожну людину протягом усього життя. Далі кожна дитина мала змогу на спеціально-приготовлених  папірцях у формі серця написати вчинок, який він (вона) жертвує за навернення грішників. Ці «сердечка» були прикріплені до великого Розарію, зробленого з повітряних кульок. І під радісні вигуки «Аве Марія!» Розарій було випущено в небо.

Для кожного учасника, як маленького так і дорослого, XV Дієцезіальний День Дитини став справді особливим.  Ми не лише гарно провели час чи знайшли нових друзів, а найголовніше – ми знову досвідчили те, що ми є справді дітьми Марії, і що ім’я кожного з нас «записане в неї на долоні»

Яна Бачило

Свячення і перша Служба о. Миколи Бистрицького

27 травня 2017 р. у кафедральному храму в Кам’янці-Подільському був рукоположений у сан пресвітера диякон Микола Бистрицький, який два роки тому був на пастирській практиці у нашій парафії.

28 травня о. Микола відправив приміційну Службу Божу в парафії св. Анни у  м. Бар.

Бистрицький Микола Іванович народився 16 липня 1989 р. у м. Бар (Вінницької обл.). Після школи закінчив Вінницьке музичне училище, далі навчався у Вищій Духовній Семінарії Святого Духа у м. Городок (Хмельницької обл.)

Історія покликання:

http://radiomaria.org.ua/diyakon-mikola-bistrickii-pishov-u-seminariyu-bo-boyavsya-zmarnuvati-svo-jittya-3221

Хресна Дорога у Шаргороді

Місце, де дихається по – новому…

Ну ось, це сталось! Подія, про яку ми ще нещодавно читали в парафіяльних оголошеннях та чули по радіо, увійшла в історію. 26 травня 2017 року ординарій Кам’янець-Подільської дієцезії єпископ Леон Дубравський проголосив санктуарієм Страстей Господніх храм св. Флоріана, що у Шаргороді, та Хресну дорогу, яка будується на околицях міста. Ідея будівництва самої ж Хресної дороги виникла ще у 1997 року, проте почала втілюватися у життя лише з 2007 року. А з 31 травня 2008 року було розпочато саме будівництво, довжиною близько 3 кілометрів, в якому беруть участь представники різних конфесій. Незважаючи на те, що Хресна дорога ще не добудована, проте тисячі паломників прибувають у це святе місце, щоб випросити для себе та своїх рідних Божі благодаті.

Урочистість з нагоди проголошення храму санкуарієм відбувалася на вулиці. В ній взяли участь як католицькі, так і православні єпископи, священники, богопосвячені особи та вірні більше ніж з 70 міст і містечок всієї країни. Навіть прохолодний дощ не став на завадіцього свята. Здавалося, що «Божі благодать і милосердця виливалися на нас». Службу очолив Апостольський Нунцій в Україні архиєпископКлаудіо  Ґуджеротті. Нунцій велику увагу приділив правдивимзначенням слів «щастя» та «радість», підкреслюючи те, що навколо нас є фальшива радість, яку ми переносимо у своє життя з реклами та телебачення. Реклама показує нам життя, якого насправді не існує. Вона нас дурить, і ми створюємо собі неправдиві образи для наслідування, забуваючи про те, що справжнім взірцем повинен бути Ісус Христос. Владика також наголосив на тому, що не потрібно шукати в житті фальшивого щастя, бо ж «…справжня радість завжди безкоштовна і дарована нам з неба від Бога».

Напевно, кожен з присутніх прибув у це святе місце зі своїми намірами, болем чи переживаннями. Але я з впевненістю можу сказати, що кожен паломник сьогодні отримав свій «ковток свободи», якого нам так часто не вистачає у нашому щоденному шумному житті. Кожен зміг стати ближчим до Бога у цьому місці. Місці,  де справді дихається по – новому…

Яна Бачило

Підсумок пастирського року 2016 – 2017

21 травня 2017 р. Парафіяльна Група Координаторів (ПГК) і парафіяльні Посланці спільно проаналізували прожитий пастирський рік (осінь 2016 – весна 2017).

зустріч ПГК і Посланців, 21 травня 2017 р.

Цьогоріч наша парафіяльна спільнота пережила запрограмованих  7 парафіяльних подій:

у вересні  ми вчились «СЛУЖИТИ БОГУ В БЛИЖНЬОМУ!» за прикладом Матері Терези з Калькути;

у жовтні вдивляючись в Богородицю ми молились на розарію і пробували навчити цієї молитви інших, тим самим спробували “Бути заступником, як Марія“;

у листопаді ми запитували себе «Хто є Царем нашого Всесвіту?» і старались  встановити цінності, пріоритети родини;

у січні за прикладом бл. Марцеліни Даровської, яка у виховані молодого покоління трималась принципів, що Бог є всім – через усе до Бога, Він створив нас громадянами і тому ми маємо дбати про свій народ і свою культуру; ми також маємо бути  вірні обов’язкам свого стану і потрібно навчити дітей думати. Без Бога Марцеліні не вдалося б виховати стільки молодих людей, тому у січні ми мали заохочення читати Святе Писання і “Бути відкритим на Бога в людині“;

у лютому ми усвідомлювали істини справжньої любові, наслідком якої є:  «Подружній шлюб – як союз сім’ї і Бога»; в стосунках потрібно прямувати до ідеалу: «І стануть вони одним тілом». Люблячи ми повині бути не теплими, а гарячими;

у Великий Четвер ми спільно в родинах  молились за нові покликання до священства і просили, щоб Господь відродив покликання з Немирова;

у травні  ми спробували дізнатись про людей, які постраждали за віру і ще раз усвідомили собі, що “Віра дорожча за життя”.

Хоч з усіма поставленими завданнями не всі впорались, не усі парафіяни активно включались у перебіг подій, і на перший погляд зміни на краще ніби  нечисельні,  але всеодно помітні. Ми бачимо, що в нашій парафіяльній спільноті прогрес до родиності збільшується.

За цей рік хтось відновив спільну молитву в сімї; хтось навчив інших молитись на розарії; хтось почав спільно читати і спільно роздумувати Святе Писання в своєму домі; хтось дізнався історію своєї родини, своїх предків; хтось наново усвідомив, що коли Господь на першому місці, то все інше теж стає на свої місця…