ГОЛОВНА ЦІННІСТЬ ПАСТИРСЬКОГО РОКУ 2017-2018:
Церква, яка народжує нас для Бога і для братів
Вірні парафії святого Йосипа Обручника досвідчать цінність Церкви, яка народжує нас для Бога і для братів через переживання пастирських подій у шостому році віднови та євангелізації нашої парафії.
У новому пастирському році 2017-2018 наша парафіяльна спільнота буде роздумувати над тайною Церкви, яка народжує нас для Бога і для братів, даний процес постійно втілюється у нашому хрисиянському житті.
Ключовими моментами висвітлення даної тайни будуть наступні події: 8 вересня – свято Народження Пресвятої Діви Марії; 28 жовтня – спомин св. Юди Тадея; 6 грудня – свято св. Миколая Чудотворця; 25 січня – свято Навернення апостола Павла; 25 березня – Урочистість Благовіщеня Пресвятій Діві Марії; 20 травня – Урочистість Зішестя Святого Духа; 24 серпня – День незалежності України.
У свято Народження Пресвятої Діви Марії хочемо заглибитись у дар Церкви, яка народжує і вчить нас бути вдячними за отримані дари, особливо за дар тілесного і духовного життя, за дар прийнятого нами Таїнства Хрещення;
у спомин св. Юди Тадея заглибимось у дар Церкви, яка родить нас до вразливості на наших ближніх, щоб ми не замикались лише на своїх проблемах, але виходили з допомогою до тих хто є в потребі, тобто придивимось тому, як ми переживаємо свої життєві клопоти і проблеми;
у свято св. Миколая заглибимось у дар Церкви, яка родить нас до вміння дарувати, посвячувати себе іншим, в цей день запитаємо себе, як виглядає наше християнство, як ми передаємо віру в наступні покоління, нашим дітям, та чи вміємо ми ділись отриманим від Бога благословенням з нашими ближніми;
у свято Навернення апостола Павла заглибимось у дар Церкви, яка родить нас до того, щоб ми піклувались, турбувались про інших, бо замикаюсь лише на собі, ми перестаємо турбуватись про ближніх і як наслідок робимось нещасливі… Приклад святого апостола Павла наочно показує результат особистісних відносин з Богом, власну переміну і через це навернення і переміну життя інших людей;
в Урочистість Благовіщеня заглибимось у дар Церкви, яка народжує нас до відваги, до мужності у житті, до здійснення Божої волі в житті кожного з нас. в Урочистість Благовіщеня ми ще раз зосередимось на нашій сім’ї і спробуємо оцінити на скільки наші родини перемінились в цьому останньому часі та чи ми дійсно відкриті на здійснення Божого задуму, щодо наших родин. Хочемо щоб в своїх турботах, неспокоях чи в тому, що нас бентежить ми не залишались самі, але вміли ділитись з Господом і ближніми, так як Марія;
в Урочистість Зішестя Святого Духа заглибимось у дар Церкви, яка народжує нас до по постійного преображення, оживлення і відважного визнавання віри. Уже шість років працюємо в напрямі оживлення, преображення нашої парафії та людей навколо нас. Бачимо, що ще багато праці є попереду, потребуємо більшої активності людей, а особливо наших парафіян. В урочистість Зішестя Святого Духа відновимо обов’язки миропомазання і наново будемо старатись обороняти свою віру, сміливо визнавати її і жити згідно визнаних принципів віри;
на завершення пастирського року 2017-2018 у День незалежності України заглибимось у дар Церкви, яка родить нас до любові Батьківщини і народу. Сьогодні без проблем можна почути нарікання, а навіть ненависть до України і це проявляється у різноманітних формах та проявах… Незнання своєї історії, навіть і болючої, не любов до свого, рідно… – це все спричиняється до того, що в майбутньому ми почнемо негувати традиції, культуру і навіть християнську віру. Тому у День незалежності України будемо відновлювати любов до нашої Батьківщини та придивлятись наскільки наша сім’я є християнська і зріла, бо християнська зріла (здорова) сім’я – це й зріла Держава.
ПОЯСНЕННЯ: (для чого ми це робимо?)
СИТУАЦІЯ (з проблеми)
Зауважуємо в нашій парафії пасивність парафіян, поверхневе ставлення до Церкви, яка народжує нас для Бога і для братів, це породжує брак взаєморозуміння, байдужість і відчуженість від життя парафії. Також як перешкода християнської активності знедавна в нашій парафіяльній спільноті стали заробітки, як наслідок матеріальне почало засліплювати духовне.
СВІТЛО ВІРИ (з ідеалу)
Ісус Христос прагне, щоб в дорозі до Нього ми йшли спільнотою і усі були братами і сестрами: «Ми, сильні, мусимо нести немочі безсильних, а не собі догоджати. Кожний із нас нехай намагається догодити ближньому: на добро, для збудування. Бо й Христос не собі догоджав… Бог же терпеливости й утіхи, за прикладом Христа Ісуса, нехай дасть вам, щоб ви між собою однаково думали за Христом Ісусом; щоб ви однодушне, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа. Тому приймайте один одного, як і Христос прийняв вас у Божу славу». (Рим. 15, 1-3 а. і 5-7)
ПЕРЕМІНА (з навернення)
Прагнемо допомогти Люду Божому змінювати менталітет, сприяти взаєморозумінню, зміцненню довіри до Бога, один до одного, вмінню жити у спільноті парафії з метою досягнення ідеалу Церкви, яка народжує нас для Бога і для братів.